Цикл «34 прелюдії і фуги» В. Бібіка: інтерпретаційно-виконавські аспекти.

Abstract

Монументальна праця – цикл «34 прелюдії і фуги» для фортепіано українського композитора В. Бібіка, написаний у період з 1973 по 1978 роки, не полишає байдужими музикознавців і дотепер. Відбувається активне осягнення конструктивних особливостей циклу, вивчення основ індивідуального стилю композитора, але найбільш актуальними залишаються питання інтерпретаційно-виконавського плану. У статті здійснено інтерпретаційно-виконавський аналіз прелюдій і фуг із першого зошита циклу «Роздум». Виявлено, що прелюдії та фуги в першому зошиті – не випадковий набір мініциклів, а твори, вибудовані згідно з визначеною драматургією, у якій намічаються дві кульмінації, перша – прелюдія і фуга № 8, друга – остання в зошиті, № 14, які характеризуються значною напруженістю розгортання художнього образу та складністю поліфонічної форми. Художньо-образне наповнення першого зошита відповідає заявленій програмі та характеризується широким спектром образних вирішень кожного мініциклу: спокійні, просвітлені образи, зосереджено-самозаглиблені, образи дзвоновості та пташиних переливів, схвильовано-патетичні й емоційно напружені, скорботні та космічно-ірреальні. Установлено, що в інтерпретації прелюдій і фуг В. Бібіка з означеного циклу потрібно орієнтуватися на аспекти художнього стилю композитора, які виявляються в особливому відчутті звуку, палітри його тембрального забарвлення, неординарному підході до ритму й агогіки, відсутності одноманітності руху, формуванні ритмічного rubato, руху в музиці, в основоположному значенні педалі та різноманітності її використання у творенні художнього образу. Окрім цього, потрібне розуміння принципу розгортання музичного образу у творах циклу, який ґрунтується не на конфлікті протилежних образних сфер, а із внутрішнього статусу теми.