Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://46.63.9.20:88/jspui/handle/123456789/1066
Назва: Категорія «поліфонія» як об’єкт мистецтвознавчо-культурологічних досліджень.
Інші назви: THE CATEGORY OF ‘POLYPHONY’ AS AN OBJECT OF ART AND CULTURAL STUDIES
Автори: Циганюк, Л.
Качуринець, С.
Ключові слова: поліфонія
поліфонія в хореографії
поліфонія в музиці
українське мистецтво
трансгресія
polyphony
polyphony in choreography
polyphony in music
Ukrainian art
transgression
Дата публікації: 2024
Видавництво: Актуальнi питання гуманiтарних наук.
Бібліографічний опис: Циганюк Л., Качуринець С. Категорія «поліфонія» як об’єкт мистецтвознавчо-культурологічних досліджень. Актуальнi питання гуманiтарних наук. 2024. Вип. 75, том 3. С. 103-110. DOI https://doi.org/10.24919/2308-4863/75-3-15
Короткий огляд (реферат): У дослідженні розглянуто сутність поліфонії в різних галузях знань: у філософії, культурології, мистецтвознавстві, зокрема у музикознавстві, хореографії, образотворчому мистецтві, у літературознавстві і мовознавстві. З’ясовано, що у ХХ – поч. ХХІ ст. означене поняття, яке в попередні епохи трактувалося як основний вид музичної багатоголосної фактури, почало активно використовуватися у сфері філософських, мистецьких, культуротворчих пошуків, в результаті чого його первісна дефініція значно розширилася, що вимагає спеціальних досліджень у контексті нових підтекстів і аналогій, породжених його тлумаченням в інтелектуальному просторі нового часу. Виявлено, що поліфонія у ХХ–ХХІ ст. є найбільш універсальним методом художнього пізнання і відтворення дійсності, яка пройшла складний шлях від терміну, який пояснював спосіб організації музичної тканини до універсального поняття усього сучасного мистецтва та культури. Очевидним є факт, що сучасне музичне мистецтво є поліфонічним, як і художнє мислення сучасної епохи загалом. Таке широке застосування поліфонічних принципів в мистецтві ХХ–ХХІ ст. зумовило відповідні зміни й в самому музичному мистецтві, збагативши його новими формами і способами втілення. Сучасна музична поліфонія об’єднує в собі два напрями: спирання на жанрову систему попередніх епох і зосередження уваги на позажанрових конструктивних елементах музичної мови (за І. Пясковським). Вона формує просторово-часові відношення в сучасній музиці таким чином, що кожний композитор має можливість формувати власну стильову програму в музичному просторі, використовуючи імпульси багатоманітних поліфонічних трансгресій з інших видів мистецтв і розкриваючи новий філософський сенс одного з традиційних канонів звукової організації. Зазначено, що попри різновекторне тлумачення поняття поліфонії у різних видах мистецтв, цей місткий термін у хореографії застосовується за аналогією використання його в музиці.
The study examines the concept of polyphony in various fields of knowledge: philosophy, cultural studies, art history, in particular, musicology, choreography, fine arts, literary studies, and linguistics. It has been revealed that in the 20th and the beginning of the 21st centuries, this concept, which in previous periods was interpreted as the main type of musical polyphonic texture, began to be actively used in the field of philosophical, artistic, and cultural research, consequently its original definition was significantly expanded, which requires special research in the context of new connotations and analogies generated by its interpretation in the intellectual space of modern times. It is established that polyphony in the twentieth and twenty-first centuries is the most universal method of artistic comprehension and representation of reality, which has evolved from a term that explained the way of musical structure organisation to a universal concept of the contemporary art and culture. It is obvious that contemporary musical art is polyphonic, as is the artistic thinking of the modern era in general. Such broad implementation of polyphonic principles in the art of the twentieth and twenty-first centuries has led to the corresponding changes in the art of music itself, enriching it with new forms and ways of expression. Contemporary musical polyphony combines two directions: reliance on the genre system of previous epochs and focus on extra-genre constructive elements of the musical language (according to I. Piaskovskyi). It creates space and time relationships in contemporary music in such a way that each composer has the opportunity to form own stylistic programme in the musical space, using the impulses of diverse polyphonic transgressions from other art forms and revealing a new philosophical meaning of one of the traditional principles of sound organisation. It is noted that despite the multi-vector interpretation of the concept of polyphony in different art forms, this comprehensive term is used in choreography by analogy with its use in music.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): DOI https://doi.org/10.24919/2308-4863/75-3-15
http://46.63.9.20:88/jspui/handle/123456789/1066
ISSN: 2308-4855 (Print)
2308-4863 (Online)
Розташовується у зібраннях:Кафедра музикознавства, інструментальної підготовки та методики музичної освіти



Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.