Диригентсько-хореографічні колаборації у сценічних постановках.

Abstract

У статті розглянута спільна диригентська та хореографічна діяльність у сценічних постановках. Метою дослідження є аналіз диригентсько-хореографічних колаборацій у сценічному мистецтві та виділення деяких аспектів міжгалузевої співпраці. Методологією дослідження стали культурні надбання у творчих заходах, усвідомлення можливостей та суб’єктивно-типологічних характеристик особистості диригента, залучення ефективних технічних новацій у мистецьких проєктах. Компаративний аналіз дозволив порівняти різні проєкти, де відбувалася тісна співпраця диригента і хореографа, виділити загальні закономірності та специфічні особливості кожного з них. Наукова новизна дослідження визначається тим, що здійснено аналіз можливостей співпраці диригентів та хореографів у сценічних постановках, наведено приклади способів взаємодії між ними, що розширює межі традиційних уявлень їхніх ролей і підходів у створенні сценічних вистав (спільна робота над ритмом, темпом, динамікою, візуальними аспектами (проєкціями, ітеративом, світловими ефектами), іншими елементами вистави). Розглянуто приклади спільних диригентсько-хореографічних ініціатив, що стали новаторськими у своїй області, та які саме аспекти співпраці сприяли успіху в сценічних постановках. Аргументовано вплив різних культурних контекстів на диригентсько-хореографічні колаборації та як різні традиції та стилі музики і танцю взаємодіють у спільних проєктах. Висновки. Диригентсько-хореографічні колаборації у сценічних постановках відіграють значну роль у розвитку сучасних перформативних форм. Співпраця між диригентами та хореографами дозволяє створювати багатошарові й насичені вистави, де музика та рух взаємодіють на високому рівні, роблячи сценічні виступи більш привабливими та незабутніми для глядачів. Це важливий напрямок сценічного мистецтва, що відкриває нові горизонти для творчості і сприйняття.

The article examines joint conducting-choreographic activity in stage productions. The objective of the research is to analyze conducting-choreographic collaborations in the performing arts and to highlight some aspects of interdisciplinary collaboration. The methodology of the research was cultural assets in creative activities, awareness of opportunities and subjective-typological characteristics of the conductor’s personality, involvement of effective technical innovations in artistic projects. The comparative analysis made it possible to compare various projects where the conductor and choreographer worked closely together, to identify general patterns and specific features of each of them. The scientific novelty of the research is determined by the fact that the analysis of the possibilities of cooperation of conductors and choreographers in stage productions is carried out, examples of ways of interaction between them are given, which expands the boundaries of traditional ideas of their roles and approaches in creating stage performances (joint work on rhythm, tempo, dynamics, visual aspects (projections, iteration, light effects), other elements of the performance). Examples of joint conducting-choreographic initiatives, which became innovative in their field, and which aspects of cooperation contributed to success in stage productions were considered. The influence of different cultural contexts on conducting-choreographic collaborations are argued and how different traditions and styles of music and dance interact in joint projects. Conclusions. Conducting-choreographic collaborations in stage art play a significant role in the development of modern performative forms. The collaboration between conductors and choreographers allows for the creation of multi-layered and rich performances where music and movement interact at a high level, making stage performances more engaging and memorable for the audience. This is an important direction of stage art that opens new horizons for creativity and perception.