Теоретичні основи театралізації вокально-хорового мистецтва.

Abstract

Стрімкі темпи сучасного життя змушують людину пристосовуватися й опановувати нові форми практичної та інтелектуальної діяльності, нові професії та способи буття. Не стоїть на місці й мистецтво, шукаючи нові форми вираження художньої думки, часом пристосовуючись під потреби мас, а часом кидаючи художні виклики сучасному суспільству. Хорове мистецтво в усі часи акумулювало морально-естетичні ідеали, пропагувало й утверджувало культурні цінності в суспільстві. Однією із сучасних тенденцій оновлення виразових ресурсів хорового співу є тяжіння до художнього синтезу вокально-хорового та театрального мистецтв. Автор статті здійснює аналіз спільних та індивідуальних рис хорового та театрального мистецтв, зважуються переваги і недоліки їхнього синтезу, висловлюється думка про те, що хоча й основні критерії хорової діяльності залишаються незмінними, не можна заперечувати той факт, що хоровий спів має тяжіння до театралізації «зримих» літературних образів у своїй природі, що підтверджується практикою української фольклорної традиції. У статті розглядаються особливості використання театралізації в роботі керівника хорового колективу, наводяться приклади успішного застосування театралізації в концертних постановках відомих українських хорових колективів, а також розвивається думка, що акторське обігравання хорових композицій, хореографічні рішення, драматична режисура – це комплексне дійство, яке відмінне від уявлень про статичний хор і дає додаткові можливості створювати нові, свіжі та цікаві диригентсько-режисерські інтерпретації хорових творів. Автор дотримується позиції, що театралізація вокально-хорового мистецтва хоча й виходить за межі наявних стандартів, усе ж має великі потенційні можливості для створення яскравих, незабутніх, цікавих сучасному суспільству художніх образів, що сприяє розширенню глядацької аудиторії, залучення сучасної молоді до збереження та розвитку вокально-хорового мистецтва.

The rapid pace of modern life forces people to adapt and master new forms of practical and intellectual activity, new professions and ways of life. Art does not stand still, looking for new forms of expression of artistic thought, sometimes adapting to the needs of the masses, and sometimes throwing artistic challenges to modern society. Choral art has always accumulated moral and aesthetic ideals, promoted and affirmed cultural values in society. One of the current trends of the renewal of expressive resources of choral singing is the attraction to the artistic synthesis of vocal-choral and theatrical arts. The author of the article analyzes the common and individual features of choral and theatrical arts, weighs the advantages and disadvantages of their synthesis, suggests that although the basic criteria of choral activity remain unchanged, there is no denying the fact that choral singing has a tendency to staging “visible” literary images in their nature, which is confirmed by the practice of Ukrainian folk tradition. The peculiarities of the use of staging in the work of the choir leader have been considered in the article, the examples of successful use of staging in concert productions of the famous Ukrainian choirs have been given, the article also develops the idea that acting choral compositions, choreographic solutions, dramatic directing is a complex action that is different from ideas about static choir and provides additional opportunities to create new, fresh and interesting conductor-director interpretations of choral works. The author holds the opinion that staging of vocal and choral art, although it goes beyond the existing standards, still has great potential for creating bright, memorable, interesting to modern society artistic images, which helps to expand the audience, attract modern youth to preserve and develop vocal and choral art.