Харківський період біографії професора В. О. Ґериновича

Abstract

Метою даної статті є дослідження маловідомого періоду в біографії українського вченого, географа, педагога Володимира Олександровича Ґериновича під час його перебування на посаді завідувача кафедри антропогеографії Українського науково-дослідного інституту географії і картографії в м. Харкові (жовтень 1928 – лютий 1929 рр.). У досліджені окрім загальнонаукових методів використано історико-генетичний метод який дозволив виявити властивості, функції та зміни досліджуваної реальності в процесі її історичного руху, що дає можливість у більшій мірі наблизитися до відтворення реальної історії об’єкта. Цей підхід також дозволяє продемонструвати причинно-наслідкові зв’язки та закономірності історичного розвитку, а історичні події та особистості охарактеризувати індивідуально. Лінійно-хронологічний метод дозволив висвітлити життя діяча у контексті соціальних подій, з якими він пов’язаний. В ході вивчення проблеми, на основі аналізу протоколів засідань Ради інституту та інших документів і матеріалів з’ясовано причини міжособистісних конфліктів між членами колективу, зокрема – В.О. Ґериновичем і директором наукової установи С.Л. Рудницьким. У процесі дослідження встановлено, що роздаду відносин між колегами, а в подальшому і звільненню вченого з займаної посади сприяла низка чинників. Серед них: побутова невлаштованість В.О. Ґериновича, якому доводилося одночасно викладати ще й у Кам’янець-Подільському виші; низька заробітна плата, якої не вистачало на утримання хворих рідних у Галичині і сина Олександра, який навчався у Москві. Важливу роль у роздмухуванні конфлікту між членами колективу відіграли й органи ОДПУ, які всебічно перешкоджали розвитку національної української географічної школи. В результаті вчений був звільнений з Українського науково-дослідного інституту географії і картографії м. Харкова і повернувся на роботу до Кам’янець-Подільського інституту народної освіти, де продовжив науково-педагогічну діяльність.