Overcoming Communicative Deadaptation of Speech Passive Children of Pre-School Age.

Abstract

Introduction. The article analyzes the child’s speech concerning the individual peculiarities. It is about the formation of the communicative competence of the child. It is revealed that this process involves aspects: the acquisition of skills in the systemlanguage and directly in the communicative spheres. Objectives – to structure theoretical developments of the problem under research, to emphasize their contribution into general approaches to speech activity of pre-school children, to single out groups of speech-passive children on the basis of communicative deadaptation. Research methods and techniques. The typological groups of speech-passive children have been singled out: «operational-technical», «motivational», «partial» or «selective» speech passivity. The experimental research on the identification of speech-passive children has been planned and carried out. The Heidelberger Speech Development Test has been used to diagnose the speech abilities of children aged 3 to 9 and a questionnaire for assessing speech and cognitive development of the child. Results and discussions. The child’s individual speech is understood as a socially and biologically conditioned system of sign psychic configurations, used by the individual both for thinking and for speech communication, which can be both active and passive. The possibilities of using the results of modern interdisciplinary researches to identify communicative maladaptation of senior pre-school children, who are speechpassive, have been revealed. The speech activity of children is defined as a stable personality property, which manifests itself in the ability to perceive and understand the speech of others. The speech passivity of the child is understood as a lower level of speech activity, due to the peculiarities of speech development in ontogenesis. Active and inert types of speech have been characterized. It is concluded that the age of five years has a special significance for onto-psycholinguistic researches. This age is characterized by the crisis of egocentric speech, culminating in its internalization, accompanied by the general communicative maladaptation. Conclusions. It is proved that the violation of the process of communication of speechpassive pre-schoolers is manifested mainly in two varieties, as communicative deficit or communicative exaltation.

Вступ. У статті проаналізовано мовлення дитини в його індивідуальних особливостях. Йдеться про становлення комунікативної компетенції дитини. З’ясовано, що цей процес охоплює два аспекти: надбання навичок у системно- мовній і власне комунікативній сферах. Мета – структурувати теоретичні розробки досліджуваної проблеми, акцентувати їх внесок у загальні підходи до мовленнєвої активності дошкільників, виокремити групи мовленнєво пасивних дітей за ознакою комунікативної дезадаптації. Методи та методики дослідження. Виокремлено типологічні групи мовленнєво пасивних дітей: «операціонально-технічної», «мотиваційної», «часткової» або «вибіркової» мовленнєвої пасивності. Сплановано та здійснено експериментальне дослідження щодо виявлення мовленнєво пасивних дітей. Використано Ґейдельберзький тест мовленнєвого розвитку та опитувальник для оцінки мовленнєвого і когнітивного розвитку дитини. Результати та дискусії. Індивідуальне мовлення дитини розуміється як соціально і біологічно обумовлена система знакових психічних конфігурацій, використана індивідом як для мислення, так і для мовленнєвого спілкування, яке може бути як активним, так і пасивним. З’ясовано можливості використання результатів сучасних міжгалузевих досліджень для виявлення комунікативної дезадаптації у дітей старшого дошкільного віку, які є мовленнєво пасивними. Визначено мовленнєву активність дітей як стійку властивість особистості, що виявляється в здатності сприймати і розуміти мовлення оточуючих. Під мовленнєвою пасивністю дитини розуміємо знижений рівень мовленнєвої діяльності, зумовлений особливостями мовленнєвого розвитку в онтогенезі. Охарактеризовано активний та інертний типи мовлення. Зроблено висновок про те, що особливе значення для онтопсихолінгвістичних досліджень має вік п’яти років. Цей вік характеризується кризою егоцентричного мовлення, що завершується його інтеріоризацією та супроводжується у цілому комунікативною дезадаптацією. Висновки. Доведено, що порушення процесу спілкування у мовленнєво пасивних дошкільників виявляється переважно у таких двох різновидах, як комунікативний дефіцит або комунікативна екзальтація.