До питання виконавської інтерпретації поліфонічного циклу «34 прелюдії і фуги» В. Бібіка.

Abstract

Остання третина ХХ ст. в Україні відзначилася бурхливим розвитком музичного мистецтва, що привело до формування «нової школи майстрів» (М. Копиця), які втілили в життя своє мистецьке бачення світу. Особливого відродження та розквіту зазнав жанр поліфонічного циклу, до нього звертаються багато сучасних композиторів, продовжуючи бахівські традиції «Добре темперованого клавіру» та творчо експериментуючи з новими можливостями поліфонічної техніки. У статті розглянуто стан української музичної культури останньої третини ХХ ст. та вплив на неї діяльності композиторів-«шістдесятників». Аналізуються ймовірні причини недостатньої популярності у ХХІ ст. поліфонічних творів для фортепіано композиторів останньої третини ХХ ст. Надано загальну характеристику поліфонічного циклу «34 прелюдії і фуги» українського композитора В. Бібіка, який вирізняється органічним поєднанням традиційних поліфонічних засобів з техніками авангардного письма, висвітлено особливості його трактування тональності в циклі, відзначено особливу манеру звучання роялю, притаманну виконанню творів композитора, що вимагає надзвичайної майстерності володіння звуком, мистецтвом педалізації, динамічного та тембрального нюансування. Звернено увагу на те, що досить складні технічні завдання, поставлені в цьому циклі перед виконавцем, не повинні бути самоціллю, а слугувати досягненню яскравого сонорного ефекту, притаманного письму композитора. Наукова новизна цього дослідження полягає в тому, що в ньому вперше здійснюється ґрунтовний теоретичний, виконавський та образно-інтерпретаційний аналіз трьох мініциклів з означеного циклу – № 9, № 16 та № 29, по одній з кожного з трьох зошитів, які мають назву «Роздум», «Напруження» та «Просвітлення», обрані за принципом контрасту і, на думку автора статті, які яскраво відображають поліфонічне мислення композитора.

The last third of the twentieth century in Ukraine was marked by the rapid development of musical art, which led to the formation of a "new school of masters" (M. Kopytsia), who brought to life their artistic vision of the world. The genre of the polyphonic cycle experienced a significant revival and flourishing, many modern composers turn to it, continuing Bach’s traditions of "Well-tempered clavier" and inventively experimenting with new possibilities of polyphonic technique. The article considers the state of Ukrainian musical culture of the last third of the twentieth century and the influence of the activity of composers-"sixtiers" on it. Possible reasons for insufficient popularity of polyphonic works for piano of composers of the last third of the twentieth century in the XXI century are analyzed. The study provides general characteristic of the polyphonic cycle "34 Preludes and Fugues" by Ukrainian composer V. Bibik which is distinguished by natural combination of traditional polyphonic means with techniques of avant-garde writing, distinctive features of his interpretation of tonality in the cycle are characterized; inherent to the performance of the composer's works, a peculiar way of piano sounding, which requires extraordinary mastery of sound, the art of pedaling, dynamic and timbre nuance, is marked. Attention is drawn to the fact that the rather complex technical tasks set before a performer in this cycle should not be goal in and of itself, but serve to obtain a bright sonorous effect inherent to the composer's writing. The scientific novelty of this study is due to the fact that for the first time ever a thorough theoretical, performing and figurative-interpretative analysis of three minicycles from the mentioned cycle - № 9, № 16 and № 29 is done, one of each of the three books, entitled "Reflection", "Tension" and "Enlightenment", selected on the principle of contrast and, which, according to the author of the article, clearly convey the composer’s polyphonic thinking.