Мотиваційне ставлення здобувачів вищої освіти до рухової активності.

Abstract

Постановка проблеми у загальному вигляді. Сучасний етап розвитку суспільства вирізняється динамічними змінами, що охоплюють усі сфери життєдіяльності людей. Відповідно, особистість має бути підготовленою до життєдіяльності в постійно змінних умовах, в середовищі з високим рівнем непередбачуваності. Молодій людині в сучасному світі, щоб бути успішною, крім значних професійних знань із обраного фаху, необхідно володіти значними фізичними кондиціями й працездатністю, особистою фізичною культурою та сформованими неформальними особистісними якостями – бути рухливою, готовою до будь-яких професійних та соціальних змін. Безумовно, найбільш успішно такі передумови створюються в процесі фізичного виховання та занять спортом. Фізична культура у закладах вищої освіти, як значима складова частина вищої освіти, виступає якісним компонентом впливу різних форм, засобів і методів на особистість майбутнього фахівця в процесі формування його професійної компетенції [6]. Рухова активність, як біологічна потреба живого організму, невід’ємна частина здорового способу життя та важливий чинник соціально-біологічного розвитку, формує організм людини, забезпечує рівновагу між живим організмом і зовнішнім середовищем та сприяє удосконаленню механізмів регуляції процесів метаболічної адаптації [3, с. 97]. В останні роки в українському суспільстві за об’єктивних і суб’єктивних причин дещо недооцінюються можливості рухової активності щодо ведення здорового способу життя, зміцнення здоров’я населення, профілактики негативних звичок, насамперед серед молоді, й у вирішенні інших важливих соціально-економічних проблем [4, с. 24]. Слід зазначити, що молодь загалом розуміє важливість власної відповідальності за здоров’я та усвідомленого ставлення щодо його збереження та зміцнення. Водночас, більшість здобувачів вищої освіти не вважають рухову активність тим фундаментальним чинником здорового способу життя, що об’єднує інші. На нашу думку, це зумовлено низькою мотивацією до занять фізичною культурою, дотримання здорового способу життя й недостатньою ефективністю сучасної організації фізичного виховання здобувачів вищої освіти. Аналіз досліджень та публікацій. Не викликає сумнів, що мотивація є одним із необхідних факторів, який формує потреби та інтерес до занять фізичної культурою. Останнім десятиліттям активізується робота фахівців над проблематикою формування позитивної мотивації до занять фізичною культурою. Означеним питанням присвячені праці В. Платонова, Т. Бондаренко, І. Кенсицька, Л. Нечипоренко, А. Нечипоренко та ін. Водночас означені питання продовжують залишатися однією з найбільш гострих медико-соціальних та психолого-педагогічних проблем у нашій країні. Метою статті – визначити мотиваційне ставлення здобувачів вищої освіти Хмельницького національного університету до рухової активності.