Реалізація індивідуальної освітньої траєкторії здобувачів вищої освіти через впровадження програм minor в освітній процесс.

Abstract

Постановка проблеми у загальному вигляді. Реформування вищої освіти в Україні з метою наближення до стандартів Європейського освітнього простору вимагає реалізації та здійснення в освітньому процесі цілої низки важливих кроків. Однією із важливих особливостей характерних для Болонського процесу є підтримка великомасштабної студентської внутрішньої та міжнародної мобільності, зокрема через дотримання права здобувачів вищої освіти здійснювати вільний вибір дисциплін. Можливість студентів бути активними учасниками освітнього процесу, формувати в певній мірі власний набір освітніх компонентів під час здобуття професійної освіти реалізується через формування індивідуальної освітньої траєкторії студента. Загалом під індивідуальною освітньою траєкторією розуміють цілеспрямовану освітню програму, що забезпечує учню позиції суб’єкта вибору, розробки, реалізації освітнього стандарту при здійсненні вчителем педагогічної підтримки, самовизначення і самореалізації [2, с. 62]. Існують також інші погляди та трактування поняття індивідуальної освітньої траєкторії. Зокрема, С. Алєксєєва [1, с. 80] розглядає індивідуальну освітню траєкторію через зміну свідомості здобувачів освіти, перетворення їх з об’єкта на суб’єкт освітньої діяльності, становлення в якості активного учасника освітнього процесу. А. Хуторський розглядає індивідуальну освітню траєкторію як персональний шлях реалізації особистісного потенціалу кожного учня в освіті [2, с. 62)]. Не зважаючи на наявність низки різних поглядів на проблему індивідуальної освітньої траєкторії здобувачів вищої освіти, ключовим моментом в її реалізації є забезпечення вільного вибору дисциплін під час здобуття освіти. Згідно із законом про Вищу освіту кожен здобувач освітнього рівня під час навчання у навчальних закладах має право вільно обрати будь-які освітні компоненти в межах не менше 25 % від обсягу освітньої програми. Відповідно до освітнього рівня бакалавра такий обсяг складає 60 кредитів ЄКТС. Разом із тим, впровадження в освітню практику вільного вибору дисциплін у більшості закладів вищої освіти викликає низку труднощів. Серед поширених проблем з реалізацією вільного вибору є розробка викладачами вибіркових освітніх компонентів різних за обсягом, виникнення малочисельних груп, складність узгодження розкладу для студентів, які навчаються на різних спеціальностях та за окремими індивідуальними навчальними планами. Також здійснення вибору дисциплін ставить певні вимоги перед здобувачем вищої освіти, зокрема студент має відповідально та ретельно підходити до процесу формування індивідуальної освітньої траєкторії, орієнтуватися у змісті освітньої програми, на якій навчається, бути поінформованим про обов’язкові (нормативні) дисципліни, та слідкувати за тим, щоб наступні обрані дисципліни не повторювалися із вивченими раніше. Розв’язання окреслених вище труднощів є важливим завданням кожного закладу вищої освіти. Серед дієвих підходів щодо уніфікації процесу реалізації вільного вибору дисциплін є розробка однакових за обсягом (у кредитах ЄКТС) освітніх компонентів, закріплення викладання дисциплін за одним із двох семестрів (весняному або осінньому); обмеження чисельності групи студентів як за мінімальною кількістю осіб на групу так і за максимальним обсягом; винесення викладання вибіркових дисциплін на окремий день тижня тощо. Одним із дієвих шляхів упорядкування процесу реалізації індивідуальної освітньої траєкторії у закладі вищої освіти є розробка із числа вибіркових дисциплін окремих груп (комплексів) дисциплін, об’єднаних певним правилом або спрямуванням. Відносно новим способом групування освітніх компонентів є розробка та впровадження програм Minor. Мета статті. Полягає в аналізі можливостей впровадження програм Minor в освітній процес підготовки здобувачів вищої освіти за спеціальностями 017 «Фізична культура і спорт», 014.11 «Середня освіта (Фізична культура)» на базі Хмельницького національного університету.