Забезпечення міжпредметних зв’язків під час вивчення історії в старшій школі

Abstract

У пошуках ефективних шляхів підвищення рівня навчання в закладі загальної середньої освіти велика увага приділяється проблемі міжпредметних зв’язків та їхньої практичної реалізації. Видатні педагоги і вчені, такі як-от: І. Звєрєв, В. Коротов, М. Скаткін, розглядають міжпредметні зв’язки як умову єдності навчання та виховання, розглядають їх як інструмент комплексного підходу до навчання. Інші вчені, такі як К. Баханов, С. Защитинська, В. Корнєєв, О. Мариновська, розглядають міжпредметний підхід у викладанні історії як одну з умов компетентнісного навчання. Психолого-педагогічний аналіз літературних джерел вказує, що педагоги різних поколінь виявляли інтерес до інтеграції. Класичні педагоги, такі як Й. Гербарт, Дж. Локк, Я. Коменський, Й. Песталоцці, Ж.-Ж. Руссо, К. Ушинський та інші, вважали, що засвоєння знань про світ дитиною повинно бути цілісним, системним і комплексним процесом. Ці ідеї перейшли до науковців XX століття, що виникли в 20-30 роках, коли з'явилися концепції комплексного навчання від таких авторів, як О. Декроль, Г. Іваниця, Р. 5 Кузнєцов, М. Монтессорі, О. Мищенко, І. Соколянський, А. Фер'єр, С. Френе, Я. Чепіга, Р. Штейнер, О. Шульц. У другій половині XX століття на практиці уроків з'явилися міжпредметні зв'язки завдяки діяльності таких педагогів, як Б. Ананьєв, Ш. Ганельін, І. Звєрєв, В. Коротов, П. Кулиш, Б. Максимова, М. Монсон, В. Сухомлинський, Б. Федорова, М. Щетінін. У 80-90 роках XX століття була впроваджена внутрішньопредметна інтеграція, інтегровані уроки та інтегровані навчальні курси (О. Алєксєєнко, Ш. Амонашвілі, Г. Біжик, Г. Виноградова, С. Волкова, П. Ерднієв, Л. Кочина, С. Лисенко, Т. Пишкарьова, О. Савченко, М. Скаткін, Б. Тименко, Б. Шаталов). Сучасні педагоги (І. Бекс, Г. Біжик, І. Большакова, О. Войнович, Ю. Галатюк, С. Гончаренко, М. Іванчук, І. Кословська, Д. Корчевський, Л. Кочина, В. Паламарчук, Г. Пінчук, Т. Пишкарьова, О. Савченко, О. Титар та ін.) продовжують розвивати ідеї інтегрованого навчання як необхідної умови формування у здобувачів освіти цілісної картини світу. Наразі методичні розробки міжпредметних уроків історії, які представлені у фаховій літературі, стали більш поширеними та якіснішими. Це свідчить про зростання явища та підвищення його ефективності з педагогічного погляду. Ці уроки визнані результативними та сприяють розвитку компетентностей учнів. Об’єкт дослідження: інтегровані навчальні технології. Предмет дослідження: організаційно-педагогічні засади реалізації міжпредметних зв’язків під час вивчення шкільних курсів історії в старших класах. Мета дослідження: на основі аналізу наукової літератури, а також вивчення освітніх практик визначити та описати організаційно-педагогічні засади забезпечення міжпредметних зв’язків під час вивчення шкільних курсів історії в старших класах. Реалізація цієї мети зумовила постановку і вирішення таких взаємопов’язаних завдань: 1. Здійснити аналіз науково-педагогічної літератури на предмет відображення в ній проблеми інтеграції в освітньому процесі. 2. На основі вивчення наукової літератури актуалізувати концептуальні основи інтегрованих навчальних технологій. 3. З’ясувати потенціал шкільних курсів історії щодо застосування інтегрованих навчальних технологій. 4. Описати досвід реалізації міжпредметних зв’язків в рамках громадянської та історичної освітньої галузі. 5. Теоретично обґрунтувати ефективність застосування міжпредметних зв’язків з метою розвитку ключових компетентностей у старшокласників.